Історія Вельштер’єра

Вельштер’єр — одна з найстаріших порід тер’єрів у світі. Спочатку його знали як чорно-підпалого жорсткошерстого або староанглійського тер’єра. Незважаючи на зовнішню схожість з ердельтер’єром, це самостійна порода зі своїм давнім корінням. Виведений в Уельсі, Вельштер’єр був поширений в Англії ще з початку XIX століття.

Його використовували для полювання на лисиць, видр, борсуків та знищення паразитів у господарствах, на ринках і в стайнях. Породу офіційно визнали в Англії у 1885 році, а в США перші особини з’явилися у 1888. Уже через кілька років порода завоювала популярність і набула стабільного розведення як в Америці, так і в Європі.

Опис

Кобелі: зріст 37–39 см, вага 9–10 кг. Пропорційна, м’язиста статура, жорстка, кучерява шерсть. Вуха трикутні, складені. Хвіст короткий. Забарвлення — чорно-руде.

Суки: зріст 35–38 см, вага 8–9 кг. Трохи легші та витонченіші за кобелів, мають таку ж енергію та будову.

Особистість

Вельштер’єр — живий, енергійний собака з добрим серцем. Вони обожнюють дітей, надзвичайно товариські, розумні, люблять брати участь у сімейних справах. Їм властива незалежність, але вони тісно прив’язані до родини. Через надлишок енергії можуть бути гіперактивними в будинку. Вимагають щоденних прогулянок і гри — фізичної активності завжди замало.

Люблять гавкати, копати, переслідувати дрібних тварин. Можуть жити в квартирі, якщо мають регулярні активні прогулянки, але ідеальні умови — приватний двір. Не підходять для недосвідчених власників, бо мають свою думку і можуть бути впертими.

Навчання та дресирування

Вельштер’єр — розумний, але швидко нудиться. Тому тренування мають бути короткими, різноманітними й веселими. Одноманітність дратує. Важливо навчити базовим командам і приділяти увагу дресируванню послуху протягом усього життя.

Дуже важливо навчити команді «тихо», адже собака любить голосно подавати сигнали. Використовуйте ласощі, ігри, позитивну мотивацію. Суворість та крики — неефективні. Раннє знайомство з кішками обов’язкове, оскільки розвинений мисливський інстинкт.

Чим годувати Вельштер’єра

Основні потреби:

  • Високий вміст білка (25–30%) для підтримки активності та м’язової маси;
  • Помірна кількість жирів (12–15%) для енергії без ризику ожиріння;
  • Хондропротектори — підтримка суглобів і хребта;
  • Омега-3 і Омега-6 — для шкіри та шерсті;
  • Вітаміни A, E, C для імунної системи та антиоксидантного захисту;
  • Пребіотики — для чутливого травлення.

Рекомендовані корми:

  • Acana Grasslands Dog — ягня, качка, риба; високий вміст білків і жирів;
  • Farmina N&D Lamb & Blueberry Mini Adult — для малих активних порід з ягням;
  • Brit Care Sensitive Venison — для собак з чутливим шлунком та схильністю до алергії;
  • 1st Choice Hypoallergenic Duck — качка + картопля, для алергіків;
  • Josera Miniwell — невеликі гранули для зручності дрібних порід.

Заборонено:

  • Харчування зі столу — ризик ожиріння та харчової неслухняності;
  • Кістки (особливо трубчасті), ковбаси, смажене, жирне, солодке;
  • Продукти, токсичні для собак: цибуля, часник, шоколад, виноград, родзинки;
  • Дешеві корми — барвники, глютен, ароматизатори, м’ясні субпродукти низької якості.

Догляд

Шерсть вельштер’єра вимагає регулярного вичісування (2 рази на тиждень). Раз на 2 місяці — тримінг (ручне вищипування шерсті). Купання — щотижня або за потреби. Очі очищати щодня, вуха — 2–3 рази на тиждень, пазурі підрізати тричі на місяць.

Поширені захворювання

  • Алергії (харчові та контактні);
  • Гіпотиреоз (може викликати ожиріння, млявість, алопецію);
  • Хвороба фон Віллебранда (порушення згортання крові);
  • Епілепсія;
  • Глаукома (підвищений тиск в оці, може призвести до сліпоти).

Висновок

Вельштер’єр — це вибір для активних і веселих людей, які готові до постійної взаємодії з собакою. Це відданий друг, охоронець і улюбленець дітей. Якщо забезпечити належне виховання, харчування та фізичне навантаження — ви отримаєте ідеального компаньйона на довгі роки.