Історія породи Веймаранер

Порода собак веймаранер з’явилася на початку XIX століття в німецькому місті Веймар. Її вивели при дворі Саксен-Веймара шляхом схрещування бладхаунда, англійського та німецького пойнтерів, а також сріблястого дога. Головна мета — створити витривалого, сильного та розумного мисливця для великої дичини: вовків, оленів і навіть ведмедів.

Згодом, у зв’язку з індустріалізацією, полювання втратило статус суто аристократичної розваги, і веймаранерів стали залучати до полювання на дрібну дичину та птахів. У 1897 році в Німеччині було створено клуб породи, членство в якому було закритим. Тільки у 1929 році перші собаки потрапили до США, а згодом стали дуже популярними — навіть президент Ейзенхауер мав веймаранера.

Завдяки унікальній зовнішності та здатності виражати «людські» емоції, порода набула всесвітньої популярності, зокрема завдяки роботам фотохудожника Вільяма Вегмана.

Опис

Кобелі: зріст 59–70 см, вага 30–40 кг. Міцна, мускулиста статура, довгі лапи, витягнута голова, висячі вуха, сріблясто-сіра коротка шерсть. Очі — сіро-блакитні, світло-бурштинові або сірі.

Суки: зріст 55–65 см, вага 25–35 кг. Трохи легші, ніж кобелі, але також мають виражену мускулатуру й характерну грацію. Морда трохи вужча, рухи — плавні та енергійні.

Особистість

Веймаранер — енергійна, розумна і дуже прив’язана до господаря собака. Йому потрібно бути поряд із людиною якомога більше часу. Якщо залишати його на самоті, це може спричинити деструктивну поведінку. Порода не підходить тим, хто багато працює поза домом.

Добре ладнає з членами родини, але обережна або насторожена з незнайомцями. Іноді проявляє агресію або, навпаки, сором’язливість — обидві риси коригуються соціалізацією. З іншими тваринами поводиться вибірково: може не переносити кішок або дрібних тварин, особливо без належного виховання. З дітьми поводиться добре, але під наглядом — особливо з малюками до 6 років.

Навчання та дресирування

Веймаранер потребує послідовного й раннього навчання. Він має сильні мисливські інстинкти, схильний до втеч, підкопів і «полювання» на все, що рухається. Без дисципліни перетворюється на руйнівну силу. З собакою потрібно встановити правила з перших днів — не допускати спільного сну, годування зі столу, ігнорування команд.

Найважливіше — бути лідером: чіткий тон, витримка, твердість. Тренування слід проводити щодня, у формі гри, з частим позитивним підкріпленням. Підходять курси послуху, аджиліті, мисливські дисципліни. Особливу увагу варто приділяти командам «до мене», «стояти», «фу» — через інстинкт переслідування дичини.

Чим годувати веймаранера

Основні потреби:

  • Високий вміст білка — 28–35% для м’язової маси;
  • Жири — 14–20% для енергії;
  • Хондропротектори (глюкозамін, хондроїтин) для суглобів;
  • Омега-3 і Омега-6 — для шкіри й шерсті;
  • Пробіотики — для підтримки травлення;
  • Антиоксиданти й вітамін E — для імунної системи.

Рекомендовані корми:

  • Farmina N&D Pumpkin Lamb & Blueberry — з ягням, беззерновий, збагачений хондропротекторами;
  • Acana Sport & Agility — для активних собак, з куркою та яйцем, багатий білками;
  • Orijen Original Adult Dog — 85% м’ясних інгредієнтів, беззернова формула з високим вмістом білка;
  • Brit Care Endurance — для активних собак, з качкою та рисом;
  • 1st Choice Performance — для робочих порід із підвищеним рівнем активності.

Заборонено:

  • Свиняче м’ясо, смажене та жирне — викликає панкреатит;
  • Цибуля, часник, виноград, родзинки, шоколад — токсичні;
  • Кістки — ризик травм стравоходу та шлунка;
  • Дешеві корми з кукурудзою, пшеницею, соєю та ароматизаторами;
  • Харчування зі столу — сприяє ожирінню та харчовій агресії.

Догляд

Веймаранер має коротку, щільну шерсть, яка потребує вичісування 1 раз на тиждень. Очі очищають щодня, вуха — 2–3 рази на тиждень. Пазурі підстригають 3 рази на місяць. Купання — 1 раз на 2–4 тижні або за потреби. Після прогулянок обов’язково перевіряйте лапи й вуха — собака часто лазить по кущах, може принести насіння, колючки або кліщів.

Поширені захворювання

  • Дисплазія тазостегнового суглоба;
  • Заворот шлунка (шлункове кручення);
  • Хвороба фон Віллебранда (порушення згортання крові);
  • Дистихіаз (вії, що ростуть у неправильному напрямку);
  • Ентропіон (заворот повік);
  • Гіпотиреоз;
  • Прогресуюча атрофія сітківки;
  • Імуноопосередковані захворювання;
  • Атипові реакції на щеплення — часто у віці 12–16 тижнів.

Рекомендується проводити вакцинацію лише базовими вакцинами в 8 і 12 тижнів (чума, парвовірус, аденовірус 2, парагрип), а вакцинацію проти сказу — в 16 тижнів. Обов’язкові профілактичні огляди, контроль шлунку та зору.

Висновок

Веймаранер — активна, розумна й надзвичайно красива порода для досвідченого власника. Він потребує уваги, дисципліни, фізичної та розумової активності, і в жодному разі не терпить самотності. З правильною соціалізацією і вихованням цей сріблястий красень стане надійним другом, мисливцем і компаньйоном.