Історія породи Ліон-бішона

Порода ліон-бішон (лоучен) має загадкове походження, і точного місця її появи досі не встановлено. Є кілька версій: одна з них пов’язує породу з Північною Європою — зокрема, Німеччиною, Бельгією та Францією. Інша версія виводить її походження з Росії або навіть Тибету. Також є думка, що лоучен пов’язаний із породами групи бишонів і має середземноморське коріння.

Незалежно від походження, собака завжди була компаньйоном, а також могла виконувати роль сторожа чи мисливця на гризунів. Порода була поширена як серед аристократії, так і серед простих фермерів. До кінця XIX століття її популярність суттєво зменшилася. Заводчиця Мадлен Беннерт у 1897 році почала рятувати породу, однак обидві світові війни знову поставили лоучен на межу зникнення.

Після Другої світової війни Беннерт спільно з доктором Гансом Риккертом продовжили роботу над збереженням породи. Лінія Беннерт–Риккерт стала основою сучасного поголів’я. У США перший представник з’явився у 1971 році, а Американський клуб собаківництва визнав породу у 1999-му.

Опис

Ліон-бішон — маленька собака з худорлявою статурою та незвичною «левовою» зовнішністю. Верхня частина тіла вкрита густою хвилястою шерстю, яка нагадує гриву, а задня частина часто стрижеться коротко. У породи стоячі вуха, видовжена морда, хвіст загнутий угору. Типові забарвлення: чорний із сивиною, шоколадний, синювато-чорний.

Особистість

Лоучен чудово почувається у будь-якому типі родини — як у великій, так і з одним господарем. Вони легко адаптуються до присутності інших тварин, мають врівноважений характер і водночас безстрашні, коли йдеться про охорону території. У приватному будинку вони реагують на підозрілі звуки, а в квартирі потребують навчання команді «тихо».

Є схильність до риття, однак це піддається корекції. Собака пильно стежить за настроями в родині, дарує ласку кожному. Не любить самотності — небажано залишати її надовго навіть у готелях для тварин. Легко заводить стосунки з дітьми, однак потребує дбайливого поводження через тендітне тіло.

Незважаючи на відкритість, може бути сором’язливою з незнайомцями, тому важлива рання соціалізація. Інтелект високий, але часом потребує терпіння в навчанні.

Навчання

Ліон-бішон — активна, грайлива собака, яка не завжди концентрується на команді. Це може ускладнити початок навчання, однак правильний підхід і послідовність дадуть результат. Важливо зберігати позитив, уникати крику, винагороджувати ласощами та підтримувати короткі, регулярні сесії. Собака охоче навчається, якщо бачить у господарі лідера й друга.

Чим годувати ліон-бішон

Основні потреби: оскільки порода невелика й активна, раціон має бути поживним, з високим вмістом білка, жирів та помірною кількістю вуглеводів. Рекомендується годувати 2–3 рази на день, уникати переїдання.

Рекомендовані корми:

  • Orijen Original Dog
  • Acana Adult Small Breed
  • Brit Care Mini Grain-Free Adult
  • Carnilove Lamb & Wild Boar
  • Savory Sensitive Lamb

Чого уникати: кормів економкласу, залишків зі столу, солодощів, кісток, жирної або смаженої їжі. Особливо важливо уникати продуктів, що можуть викликати алергії (курка, зернові у деяких собак).

Догляд

Вичісування шерсті — 2–3 рази на тиждень, регулярне очищення очей і вух. Стрижка (особливо «левова») потрібна для полегшення догляду. Купати раз на місяць, ретельно сушити. Стригти кігті 1–2 рази на місяць. Щоденно чистити зуби або використовувати жувальні ласощі. Обов’язкові прогулянки тривалістю 30–60 хвилин щодня.

Поширені захворювання

  • пателярна дисплазія (вивих колінної чашечки);
  • прогресивна атрофія сітківки (втрата зору);
  • алергії (харчові або на побутові речовини);
  • інфекції вух через скупчення вологи;
  • проблеми з зубами (камінь, запалення ясен);
  • гіпоглікемія (зниження цукру в крові у щенят).

Висновок

Ліон-бішон — рідкісна декоративна порода, що поєднує яскраву зовнішність із розумом і дружелюбністю. Вона підходить для будь-якої родини, добре контактує з дітьми та тваринами. При належному догляді стане чудовим компаньйоном на довгі роки.