Леонбергер порода собак

Історія породи леонбергер

Порода леонбергер виникла як втілення ідеї створити собаку, що нагадувала б лева — символ міста Леонберг у Баден-Вюртемберзі, Німеччина. Ініціатором проєкту став Генріх Ессіг, радник муніципалітету, який у 1839 році схрестив сенбернара з ньюфаундлендом, а згодом додав до лінії ще й пиренейську гірську собаку. Результатом стала велика, потужна тварина з довгою шерстю та величною зовнішністю.

Офіційно про створення нової породи Генріх заявив у 1846 році. Спочатку її полюбила аристократія, а згодом — і фермери, які використовували леонбергера як сторожову і тяглову собаку. Порода поширилася не лише в Європі, а й дісталася до Російської імперії. Під час світових воєн популяція сильно постраждала, але завдяки зусиллям ентузіастів леонбергера вдалося зберегти, хоч і з частковими втратами генетичної чистоти.

Опис

Кобелі: великі, масивні, з густою гривою на шиї, виразною мускулатурою, довгими кінцівками і широкою грудною кліткою. Висота в холці досягає 80 см, вага — близько 60–75 кг.

Суки: дещо менші за розміром — до 70 см у холці, вага — 45–60 кг. Тіло пропорційне, шерсть густа, уші висячі, хвіст середньої довжини з опушенням.

Особистість

Леонбергер — спокійна, врівноважена, віддана собака, яка чудово взаємодіє з усіма членами родини. Вона добре ладнає з дітьми, але через свої габарити може випадково нашкодити малюкам, тому залишати її з дітьми до 5 років без нагляду не варто. Леонбергери розумні, чутливі до настрою власника, та легко навчаються, якщо з ними працювати послідовно.

Водночас, у них сильний охоронний інстинкт, тому вони можуть миттєво перейти до захисту, якщо відчують загрозу. З іншими тваринами переважно поводяться спокійно, особливо якщо знайомство відбулося в ранньому віці.

Навчання

Рання соціалізація — обов’язкова. Леонбергер повинен звикати до людей, тварин, нових ситуацій і звуків ще з молодого віку. Для навчання підходять методи позитивного підкріплення: ласощі, похвала, ігри. Важливо, щоб власник був впевненим у собі та послідовним, інакше собака може спробувати зайняти домінуючу позицію.

Навчальні сесії мають бути регулярними, різноманітними й емоційно позитивними. Фізичні покарання абсолютно неприйнятні — ця порода дуже чутлива до жорстокого поводження.

Чим годувати леонбергера

Основні потреби

Леонбергери потребують збалансованого харчування з високим вмістом білків для підтримки м’язової маси, хондропротекторів для суглобів і обмеженої кількості жирів, щоб уникнути ожиріння. Важливо дотримуватись стабільного графіка годування, уникати переїдання та слідкувати за гідратацією.

Догляд

Шерсть потрібно вичісувати 2–3 рази на тиждень, під час линьки — щодня. Очі очищаються щоденно, вуха — двічі на тиждень, кігті підстригають приблизно тричі на місяць. Купання — раз на тиждень або за потреби. Через велику кількість шерсті леонбергер погано переносить спеку, тому влітку потрібен доступ до тіні та прохолоди.

Поширені захворювання

Хоча леонбергери в цілому мають добрий імунітет, у них є схильність до деяких хвороб:

Дисплазія тазостегнових суглобів — викликає біль і кульгавість, особливо в літньому віці.
Серцеві захворювання — зокрема дилатаційна кардіоміопатія.
Поворот шлунка — небезпечний для життя стан, пов’язаний із великою глибиною грудної клітки.
Алергії — харчові та контактні, що викликають свербіж, висипи, проблеми з травленням.

Регулярні огляди у ветеринара та контроль харчування знижують ризики більшості проблем.

Висновок

Леонбергер — це величезне серце в тілі гіганта. Вірна, розумна та універсальна собака, яка підійде для активних людей із простором для утримання. Вона потребує уваги, дресирування, фізичних навантажень і турботи, натомість подарує безумовну відданість і готовність захищати свою родину до останнього.

Леонбергер