Історія породи котон де тулеар

Котон де тулеар — національна гордість Мадагаскару, офіційно визнана символом острова. Проте, всупереч поширеним міфам, порода не є автохтонною для Мадагаскару. Її завезли туди в XVI столітті пірати, які використовували собак на кораблях для боротьби з щурами. Головна база піратів була розташована на острові Святої Марії, звідки й почалося поширення породи на материкову частину острова.

Попри те, що за походженням це не мисливська собака, у специфічних умовах вона могла виконувати певні службові функції. У 1973 році американський дослідник доктор Роберт Джей Рассел вивіз декілька представників породи до США, назвавши її «Королівською собакою Мадагаскару». Породу офіційно визнали у 1970 році у Франції. Сьогодні котон де тулеар — рідкісна, але улюблена порода-компаньйон.

Опис

Кобелі: компактні, з міцною тілобудовою, середніми кінцівками, круглою головою та висячими вухами. Вага — 4–6 кг, зріст — 25–30 см. Хвіст короткий, шерсть довга, м’яка й шовковиста, схожа на бавовну.

Суки: трохи менші та легші, вага — 3,5–5 кг. Забарвлення зазвичай біле, іноді з легкими кремовими або світло-сірими відтінками.

Особистість

Котон де тулеар — це виключно компаньйон. Він надзвичайно прив’язується до своєї родини, обожнює бути поруч із людьми, чудово розуміє настрій господаря й реагує на емоційний стан. Вихованець із внутрішнім відчуттям гідності, як правило, добре поводиться, якщо його не розпестити. Може намагатися дістатися до їжі на столі, але це радше виняток, ніж правило.

Він чудово ладнає з дітьми, радо бере участь у спільних іграх. Спокійно ставиться до інших тварин, зокрема до котів, особливо якщо познайомити їх у ранньому віці. З маленькими гризунами потрібно бути обережними. Собака має середній рівень енергії — активні прогулянки й ігри повністю задовольнять її потреби. Життєрадісний, легкий на підйом, завжди прагне сподобатися та легко піддається навчанню.

Навчання та дресирування

Котон де тулеар швидко вчиться, легко запам’ятовує команди та залюбки навчається трюкам, як-от ходіння на задніх лапках. Проблем із дресируванням зазвичай не виникає. Навчання має бути м’яким, позитивним і не надто формалізованим — ця порода краще реагує на гру, похвалу та емоційний контакт, ніж на сувору дисципліну.

Чим годувати котон де тулеара

Основні потреби: ця порода потребує збалансованого раціону з високоякісним білком, антиоксидантами для підтримки зору та імунітету, а також речовинами для здоров’я серця й печінки. Через невеликі розміри їжа має бути поживною, але не надто калорійною, щоб уникнути набору зайвої ваги.

Рекомендовані корми для котон де тулеара:

  • Orijen Small Breed
  • Acana Adult Small Breed
  • Brit Care Mini Grain-Free Sensitive
  • Carnilove Salmon & Turkey for Small Breed
  • Savory Sensitive Lamb

Заборонено: залишки зі столу, солодощі, жирна їжа, копченості та дешеві корми з зерном і штучними барвниками. Уникайте продуктів, що можуть спричинити алергію або подразнення ШКТ.

Догляд

Шерсть котон де тулеара потребує регулярного вичісування — щонайменше 2–3 рази на тиждень, аби запобігти сплутуванню. Очі та вуха очищують регулярно, щоб уникнути подразнення. Купають собаку за потреби, зазвичай раз на 1–2 тижні. Когті підстригають 2–3 рази на місяць. Шкіра у породи чутлива, тому важливо використовувати лише м’які засоби з відповідним pH.

Поширені захворювання

Котон де тулеар загалом має добрий імунітет, але може бути схильним до таких проблем:

  • Захворювання серця — порушення роботи клапанів, що можуть виявлятися з віком.
  • Портосистемний шунт — вроджене порушення кровообігу печінки.
  • Проблеми з міжхребцевими дисками — біль і порушення руху у разі навантаження.
  • Очні захворювання — запалення, сльозотеча, помутніння кришталика можуть проявитися у похилому віці.

Висновок

Котон де тулеар — життєрадісний, розумний та ласкавий компаньйон, ідеальний для будь-якої родини. Він обожнює бути поруч із людьми, легко піддається навчанню, потребує мінімального фізичного навантаження, але велику кількість любові. За належного догляду ця мила собака даруватиме радість кожного дня.