Історія Англійського той-тер’єра

Пращурами англійського той-тер’єра були староанглійські чорно-підпалі тер’єри, які також стали предками манчестер-тер’єрів. У 19 столітті в Англії набули популярності щурячі бої – собаки повинні були за короткий проміжок часу знищити якомога більше гризунів. Ці маленькі, спритні та безстрашні тер’єри чудово справлялися з цим завданням.

У 1920 році породу офіційно розділили на дві групи – більші собаки отримали назву манчестер-тер’єри, а мініатюрні тер’єри зберегли назву чорно-підпалих той-тер’єрів. У 1962 році їх офіційно визнали окремою породою та надали сучасну назву – англійський той-тер’єр. Міжнародна федерація кінологів (FCI) затвердила стандарти породи, проте Американський клуб собаківників досі не визнав її окремою.

Сьогодні англійський той-тер’єр є рідкісною породою, яка перебуває на межі зникнення. Кінологи намагаються зберегти чистоту породи, уникаючи змішування з іншими мініатюрними тер’єрами.

Опис

Англійський той-тер’єр – мініатюрний собака, пропорційної статури, з витонченим силуетом. Голова клиноподібна, череп вузький і плоский, перехід від чола до морди плавний. Очі мигдалеподібні, темного кольору. Вуха тонкі, високо посаджені, мають форму полум’я свічки та спрямовані вперед. Шия довга, спина злегка вигнута, грудна клітка вузька, глибока. Хвіст середньої довжини, товстий біля основи, звужується до кінця. Шерсть коротка, щільна, блискуча. Забарвлення – чорне або темно-каштанове з підпалинами.

Особистість

Ці собаки надзвичайно енергійні, рухливі та грайливі. Вони дуже прив’язані до господаря, буквально слідують за ним всюди, постійно потребують уваги та турботи. До незнайомців ставляться насторожено, а при підозрілих звуках та гостях завжди попереджають про небезпеку дзвінким гавкотом.

Англійський той-тер’єр може бути агресивним до інших собак, особливо якщо не був соціалізований з раннього віку. Через природну допитливість йому цікаво досліджувати навколишній світ, тому його потрібно забезпечити іграшками та регулярними прогулянками.

Навчання

Англійський той-тер’єр має незалежний характер, що може ускладнювати процес дресирування. Він розумний, але впертий, тому найкращим підходом є мотивація через гру. Важливо уникати жорстоких методів виховання – такі собаки краще реагують на позитивне підкріплення у вигляді похвали та ласощів.

Через природну схильність до домінування той-тер’єр потребує ранньої соціалізації. Він повинен вчитися спокійно поводитися поруч з іншими собаками, а також реагувати на базові команди. Власник повинен проявляти терпіння та послідовність у навчанні.

Чим годувати Англійського той-тер’єра

Цій породі найкраще підходять якісні сухі корми преміум і суперпреміум класу. Вони містять усі необхідні поживні речовини, вітаміни та мікроелементи, що підтримують здоров’я собаки.

Цуценят годують 4–6 разів на день, поступово зменшуючи частоту прийомів їжі. Дорослого собаку годують двічі на день. Раціон повинен містити білки (м’ясо або риба), жири, клітковину та вуглеводи.

Категорично заборонено давати собаці трубчасті кістки, жирну та гостру їжу, солодощі, випічку, мариновані продукти, картоплю, бобові. Важливо контролювати порції, оскільки англійський той-тер’єр має схильність до набору ваги.

Догляд

Завдяки короткій шерсті догляд за англійським той-тер’єром мінімальний – достатньо вичісувати шерсть раз на тиждень, щоб видалити відмерлі волоски. Купати слід рідко, лише при необхідності.

Вуха та очі потрібно регулярно перевіряти та очищати. Кігті підстригають у міру необхідності. Важливо стежити за станом зубів собаки, щоб запобігти утворенню зубного нальоту.

У холодну погоду той-тер’єр потребує додаткового захисту – через коротку шерсть він швидко мерзне, тому на прогулянки взимку його краще вдягати в комбінезон. У спеку слід уникати тривалого перебування на сонці, щоб запобігти тепловому удару.

Поширені захворювання

Попри міцний імунітет, англійський той-тер’єр має схильність до деяких спадкових захворювань:

  • Хвороба Легга-Пертеса – призводить до руйнування голівки стегнової кістки, що викликає біль і кульгавість.
  • Очні захворювання – у собак цієї породи можуть розвиватися катаракта та прогресуюча атрофія сітківки.
  • Алергії – той-тер’єри можуть мати чутливу шкіру та схильність до алергічних реакцій.
  • Проблеми з зубами – через невеликий розмір щелепи можливі скупченість зубів та утворення зубного каменю.

Перед придбанням цуценяти варто уважно вивчити родовід, щоб знизити ризик спадкових захворювань.

Висновок

Англійський той-тер’єр – компактний, енергійний та відданий компаньйон. Він ідеально підходить для проживання в квартирі, проте потребує активного способу життя та уваги від господаря. Ця порода добре підходить для тих, хто шукає собаку маленького розміру з серйозним характером. При належному вихованні англійський той-тер’єр стане чудовим другом та охоронцем своєї родини.